Я бачив: цілий день серед густих гаїв
Блукав стрілець-юнак. Спинився край потоку
I мовив сам собі, зітхаючи глибоко:
“Востаннє б я її побачити хотів,
Та сам — небачений”.— I раптом між дубів
Майнула вершниця, його явивши оку
Діани строгий взір; коня свого зі скоку
Стримала — певне десь товариш над’їздив.
Мисливець задрижав, і усміх зазміївся,
Неначе в Каїна, у нього на устах.
Набив рушницю він, зігнувся, притаївся…
Втім одступив назад, немовби у думках
Покинув замір свій… Враз закурився шлях-
Все ближче… Зброю звів — ніхто не появився.
Перекладач: Максим Рильський
