Михайло Стельмах: Вірші

Михайло Стельмах – відомий далеко за межами країни український письменник, поет, драматург, вчений-фольклорист. Вся його творчість винятково багата народною лексикою, пронизана специфічним гумором та ліричністю. Його епічні твори вражають роздумами про долю людини, непохитністю головних героїв при виборі життєвих стежин.

Творчий спадок автора включає як твори для дітей, так і фронтові вірші, п’єси та романи-епопеї.

Головними темами для творчості Стельмах вважав українське село у 30-х роках та під час Великої Вітчизняної війни. Письменник одним із перших на ті часи у своїх романах порушив заборонені у ті роки тематики: голоду 1932-1933 рр., атмосферу недовіри та доносів, свавілля партійного керівництва. І водночас письменник непохитно вірив у перемогу правди, що справедливість восторжествує.

У поетичних творах тепло звучить любов до простих людей. У більшості сюжетних поезій майже відсутня описовість, змалювання картин природи картини настільки динамічне, а кольори – мінливі. Зворушливої чарівності віршам придають перенесені мотиви народних пісень, колисанок.

Романи автора несподівані своєю публіцистичною «відкритістю» і водночас глибоким ліризмом, допомагали читачам знайти себе у складнощах життя. Особливо твір «Чотири броди» – це своєрідний творчий заповіт народові, який навчає ніколи не зневірятися.