Повний текст твору: Петро Гулак-Артемовський – Рибалка
Поет дошевченківської доби Петро Гулак-Артемовський значною мірою орієнтувався на європейську поезію і творчість. Це повʼязано з тим, що він багато грецької та європейської літератури перекладає і переспівує. Балада «Рибалка», яку сам автор класифікував як «малоросійська», цілком вписується у загальноєвропейські літературні тенденції, тогочасними ознаками яких є:
- Роздуми про моральні цінності;
- Демонстрація самотності людини у цьому світі;
- Містичні моменти;
- Єднання людини з природою і одночасне протиставлення головних героїв природним стихіям.
Головна ідея твору ‒ туга рибалки за коханням і страх самотності можуть спровокувати людину на рішучі і не завжди обдумані кроки.
Сюжет балади лінійний. Рибалка на березі ловить рибу і бачить у воді русалку (завʼязка). Русалка дорікає чоловіку, що він винищує її рід і закликає іти з нею під воду і жити у підводному царстві «як брат з сестрою». Рибалка йде під воду (кульмінація) ‒ і з тих пір його ніхто більше не бачив (розвʼязка).
Персонажі описані скупо. Про рибалку сказано, що він тужив за коханням, найімовірніше, це значило, що він втомився від самотності. Ні майнового стану, ні зовнішності рибалки не описано, зазначено лише, що він молодий, а відповідно ‒ наївний і недосвідчений.
Натомість русалка описана детальніше й показана грайливою красунею. Не можна сказати, що образ взятий з українського фольклору, де русалки ‒ нехрещені діти чи дівчата-потопельниці. Вона є родичкою риб, тож, найімовірніше, образ взятий з європейської літератури й міфології. Цікаво, що вона проявляє не стільки симпатію до рибалки, якому вона пропонує все-таки не кохання, а жити «як брат з сестрою», скільки турботу про риб, яких рибалка винищує. Тож виникає питання ‒ чи не втопила вона юного і зачудованого її красою рибалку просто для того, щоб риби були у безпеці?
У баладі використані такі художні засоби:
- Епітети ‒ «парубоцькеє», «темна», «зрадний», «червоненький», «молоденький»;
- Повтори ‒ «рибалка молоденький»;
- Персоніфікація ‒ «вода гуля», «серденько… віщує»;
- Метафора ‒ «оддав серденько».
У творі використано багато зменшувально-пестливих форм ‒ «молоденький», «брівки», «гарненько», «зіроньки». Це підкреслює улесливість русалки.
Наявність вигуків ‒ «гульк!», «хлюп», «тьох!» надає сюжету динамічності.
Балада насичена образами різного плану ‒ візуальними (сонце, місяць, зірки), звуковими (вода реве, русалка співає), тактильними (вода піднімається по ногах рибалки по мірі того, як він заходить у річку). Це створює у читача ефект співпереживання.
