Аналіз поеми “Гайдамаки” Шевченка

Повний текст твору: Тарас Шевченко – Гайдамаки

Поема датована 22 квітня 1838 року. Цим же днем датована й “Катерина” ‒ дата для Тараса Шевченка мала велике значення, оскільки цього дня його викупили з кріпацтва. Присвячена поема Василю Григоровичу ‒ мистецтвознавцю, учаснику Товариства сприяння молодим художникам, що брав участь у зборі коштів для викупу Тараса Шевченка.

«Гайдамаки» ‒ найбільша з написаних Тарасом Шевченком історичних поем. Твір на момент написання шокував своєю відвертістю. Повстання показане складним і багатошаровим процесом ‒ серед причин, які призводять до того, що люди приєднуються до тієї чи іншої сторони у боротьбі, є обʼєктивні суспільно-політичні реалії (у даному випадку ‒ утиски польською шляхтою поневолених українців), є прагнення наживи та розваг (конфедерати), є особисті мотиви, наприклад, помста (Ярема). А низка людей просто прагнуть вижити за всяку ціну (Лейба). Жодної ідеалізації будь-якої з сторін конфлікту ‒ тільки реалії, про які, як відомо зі спогадів Тараса Шевченка, він наслухався від діда. Шевченко був одним з перших, хто підняв тему страждань сторонніх людей, євреїв, дівчат, які не були причетні до жодної сторони конфлікту.

Деякий час Тарасу Шевченку навіть закидали пропаганду агресії до євреїв, адже у поемі «Гайдамаки» вони називалися жидами й наприкінці сюжету гайдамаки розходяться Україною «жидів кінчать». Насправді поет просто підняв цю тему й висвітлив історичні реалії. Жидами євреїв називали навіть в документах, у той час це вважалося обʼєктивною назвою, а не образою. Більше того, Тарас Шевченко був одним з підписантів листа на захист євреїв, що був складений українською інтелігенцією.

Головна ідея твору ‒ уславлення героїчного минулого народу, який прагне до свободи. Вторинна ідея ‒ у найскладніших реаліях потрібно залишатися людиною. Нарешті, автор цією поемою пропагує ідею національної самоідентифікації. Він показує конфлікт з ляхами, але у передмові розповідає, наскільки складно українцям у російській імперії, де можна пробитися, тільки співаючи «про Матрьошу, про Парашу». А український народ розчинити в інших націях непросто.

Композиція поеми «Гайдамаки» доволі складна. Фактично є у творі два вступи (ліричний вступ для створення атмосфери і інтродукція для опису історичних реалій) та три післямови ‒ «Епілог», «Передмова» та звернення до передплатників журналу «Панове субскрибенти».

Сам сюжет твору викладений у 10 розділах, які мають значні відмінності у формі ‒ є просто віршовані розділи, що демонструють розказані від третьої особи події, а є у формі драматичної постановки.

Сюжет і короткий зміст поеми «Гайдамака»:

Ярема Галайда ‒ наймит у шинку єврея Лейби, сирота. Його посилає Лейба у справах у Вільшану. За відсутності Яреми до шинку приходять конфедерати і Лейба, намагаючись врятувати себе та свою родину, спочатку їм догоджає, а потім вказує на титаря та його дочку як на гарну здобич. Доки Ярема зустрічався з Оксаною, конфедерати закатували титаря, вимагаючи грошей. Невчасно додому прийшла Оксана і її конфедерати викрали. Ярема долучається до гайдамак, отримує прізвище Галайда і швидко здобуває славу лютого повстанця ‒ спочатку ним рухало бажання здобути срібло-злото й славу, щоб бути гідним Оксани, проте після втрати коханої Яремою рухає помста. Гонта з Залізняком є непримиримими ворогами поляків, Гонта навіть власних синів зарізав, бо їх матір перевела до католицизму (історичні дані цей факт не підтверджують, Гонта навіть врятував школярів під час повстання, а не потопив у криниці), Ярема став їм гідним побратимом. Проте одного дня він зустрічає Лейбу, в якого раніше служив, Лейба розповідає, що Оксана жива. Попри те, що Гонта каже, що дівку собі Ярема й іншу знайде, тож є наказ штурмувати палац з конфедератами, Лейба з Яремою прокрадаються до замку й викрадають Оксану з льоху та перевозять у Лебедин. Ярема з нею одружується і залишає в монастирі, де дівчина розповідає про страшні речі, які з нею робили конфедерати, про те, що хотіла накласти на себе руки. Зрештою повстання було подавлене, Гонту взяли у полон і закатувати, Залізняк не пережив такого горя й помер. Ярема та інші гайдамаки розійшлися додому.

Повстання описане предметно, з привʼязкою до географії місцевості.

Головними образами у творі є:

• Ярема ‒ простий парубок, який хоче щастя й не знає іншого способу отримати гарний старт у життя, крім як долучитися до гайдамак. Він вміє любити, демонструє безстрашність, вірність і благородство, коли рятує Оксану й одружується на ній терміново попри те, що з нею трапилося у полоні і попри рекомендації старших товаришів знайти собі іншу;
• Оксана ‒ вродлива, делікатна й любляча дівчина з порядної і віруючої родини. Її батьком був титар ‒ людина, якій християнська громада Вільшаної довірила розпоряджатися коштами. Її беззахисність ще більше підкреслюється згадкою у тексті тих жінок, які долучилися до руху гайдамак, а їх, очевидно, було чимало, таких фактів у поемі згадано кілька, зокрема «осталися діти та собаки, жінки навіть з рогачами пішли в гайдамаки»;
• Гонта й Залізняк ‒ люди, віддані справі боротьби проти поляків, принципові і доволі цинічні. Проте всередині вони залишаються людьми. Так, Гонта, який убив своїх синів, потім їх ховає й оплакує, коли цього ніхто не бачить;
• Лейба ‒ єврей, який прагне вижити. Він знає, що євреям дістається і від конфедератів, і від гайдамак. Він був шинкарем, проте шинок втратив ‒ Ярема в одному з епізодів проїжджає повз згарище на місці шинку. Лейба хитрий, уміє домовлятися з людьми й домагатися свого. Так, він допоміг Яремі визволити Оксану, сказавши, що «гроші мур ламають».

У творі використані фрагменти пісень різного змісту, включно, очевидно, з сороміцькими, які не пропустила цензура. Це дозволяє зробити опис життя гайдамак і звичайних людей більш яскравим. Пісня є постійною супутницею українців, а нові пісні зʼявляються моментально ‒ під час Коліївщини Кобзарі співають вже про події повстання. Чимало фрагментів поеми мають пісенний ритм, наприклад, коломийковий ‒ «Посіяти гайдамаки в Україні жито, та не вони його жали, що мусим робити?…»

У вірші застосовані такі художні засоби:

• Повторення ‒ «забудь», «дасть», «бодай», «гетьмани» «сирота»;
• Протиставлення ‒ «не ріже ‒ лютує», «і днює, й ночує»;
• Епітети ‒ «карі», «нехрещені», «козацькі»;
• Порівняння ‒ «як дитина», «мов навіжений»»;
• Риторичні запитання ‒ «Він сирота, ‒ хто без мене його розпитає?»;
• Метафора ‒ «розумне ваше слово брехнею підбите».

У творі використані такі символи:

• Могили ‒ колишня козацька слава;
• Сокіл ‒ звитяга;
• Голуб ‒ любов, вірність;
• Сич і пугач ‒ попередження про трагедію;
• Соловейко ‒ кохання;
• Калина ‒ дівоча честь і врода;
• Сіра свита ‒ бідність.

Загалом поема показує найжахливіші воєнні реалії того часу без жодних прикрас, які виглядають ще більш жахливими на контрасті з відчайдушними веселощами та ніжними стосунками.