Повний текст твору: Тарас Шевченко – І мертвим, і живим, і ненарожденним
Поема, написана в 1845 році, має дуже багато пророчих моментів ‒ і зараз актуальна настільки ж, як і в день її написання. Автор прекрасно усвідомлював ментальність українців ‒ і тих, які жили на цій землі колись, і тих, які залишилися на території України після всіх акцій з винищення й русифікації, тому його прогнози й пророцтва виявилися на диво точними.
Твір, написаний у формі звернення до українців, має значне ідейне навантаження. Перерахуємо основні ідеї:
- Заклик до еліти не відриватися від народу і шукати істину на рідній землі;
- Заклик до обʼєднання різних верств суспільства;
- Застереження, що коли у народу увірветься терпець, розпочнеться лютий бунт;
- Уславлення героїчного минулого українців як приклад для майбутніх поколінь;
- Засудження людей, які легко піддаються модним трендам і не мають внутрішнього стрижня;
- Осуд жорстокої експлуатації українців;
- Осуд споживацького ставлення українців до багатств своєї Батьківщини;
- Засудження лукавості й нещирості, притаманної українцям, які змогли піднятися соціальною драбиною;
- Критика людей, які показують поганий приклад («І люди б не знали, що ви за орли»).
У творі життя українського народу показане з різних боків:
- Соціальне становище ‒ пригнічення, відчай людей, які є щирими українцями («І знову шкуру дерете З братів незрящих, гречкосіїв»);
- Демонстрація філософії меншовартості, коли українці шукають істини де завгодно, але не вдома, поважають будь-яких мислителів, аби вони були визнані у світі і не походили з України («Що ж ти такеє?» «Нехай скаже Німець. Ми не знаєм»);
- Слабкість і дволикість освіченої еліти («Кричите, Що бог вас создав не на те, Щоб ви неправді поклонились!.. І хилитесь, як і хилились!);
- Втрата національної гідності («Славних прадідів великих правнуки погані» «Раби, подножки, грязь Москви, Варшавське сміття – ваші пани»);
- Споживацьке ставлення до Батьківщини, відсутність істинної любові до України («Нема на світі України, немає другого Дніпра, а ви претеся на чужину», «Доборолась Україна До самого краю. Гірше ляха свої діти Її розпинають»).
Твір насичений символікою:
- Дніпро ‒ Україна, могутність, козацтво;
- Могили ‒ величне минуле, за яке було дорого заплачено;
- Ярмо ‒ поневолення, тяжка праця;
- Шкура ‒ нещирість, прагнення видати себе за інших;
- Розпуття ‒ можливість вибору шляху. Розпуття велелюдні ‒ місце, де своє майбутнє обирає цілий народ;
- Кайдани ‒ рабство. Кайданами мінятися ‒ приміряти собі нові ролі у добровільному рабстві, яке поневоленого, що забув про волю чи не знав її, влаштовує;
- Жнива ‒ результат діяльності, життя, сукупності вчинків;
- Сонце ‒ життєдайне тепло, джерело радості, доступ до якого забезпечений позицією у соціумі (згадайте фразу ‒ місце під сонцем). Проте втратити право на насолоду сонцем досить легко, коли «дим хмарою заступить» ‒ метафоричний образ повстання;
- Вогні (огні) ‒ наука, проте не завжди істинна, адже вогонь може добуватися штучними методами («Просвітити, кажуть, хочуть, Материні очі Современними огнями»)
- Мати ‒ у широкому розумінні Батьківщина, Україна;
- Німець ‒ іноземний колоніст, який заселяється на землі, де винищені українці («І на Січі мудрий німець Картопельку садить»);
- Кров ‒ самопожертва (« А чиєю кровʼю Ота земля напоєна»);
- Небо ‒ висока соціальна позиція;
- Москва, Варшава ‒ символи держав-поневолювачів, яким підкорилися українці і за чиї інтереси проливали кров.
Для донесення ідей у поемі застосовані такі художні засоби:
- Епітет ‒ «мудрий», «чужий», «премудрі», «славні, «незабутні», «крадене», «смердячий»;
- Повтори ‒ «Глибоко!», «Брути», «одцурається брат брата»;
- Протиставлення ‒ воля вмивалася не Дніпром, а кровʼю, спала не на горах, а на трупах, «немає злому На всій землі безконечній Веселого дому».
- Метафора ‒ «Замість пива праведную кров із ребер точуть»;
- Персоніфікація ‒ «Доборолась Україна», «її розпинають».
Твір дуже емоційний, насичений риторичними вигуками «Отак-то ви навчаєтесь У чужому краю!», закликами «Обійміться ж, брати мої, молю вас, благаю!».
Автор пророкує Україні очищення за умови, що люди будуть чесними самі з собою, обʼєднаються, згадають про свою глибинну сутність ‒ «І забудеться срамотня Давняя година, і оживе добра слава».
