Аналіз поеми “Катерина” Шевченка

Повний текст твору: Тарас Шевченко – Катерина

Тарас Шевченко працював над твором наприкінці 1838 — на початку 1839 року. Поема написана на пам’ять 22 квітня 1838 року ‒ це особлива дата у житті Шевченка, у цей день його викупили з кріпацтва. Присвячена поема Василю Жуковському ‒ поету, вихователю цесаревича, портрет якого був написаний, щоб зібрати кошти на викуп Тараса Шевченка з кріпацтва.

Василь Жуковський був основоположником романтизму у російській літературі. Нагадаємо, що для цієї течії характерними є такі ознаки, як протиставлення героя суспільству, паралелі між людською долею і природними явищами, певна містифікація, нерозділене кохання.

Тарас Шевченко пише поему, яка значною мірою відповідає канонам романтизму. Головна героїня ‒ селянка Катерина ‒ також протиставлена суспільству, самотня, її коханням знехтували, використавши дівчину і зламавши їй долю, а все її життя показане через призму природи ‒ весняна закоханість і зимове самогубство. Навіть певна містичність у поемі присутня ‒ син Катерини зустрічається з біологічним батьком і той його впізнає. Проте в той же час поема надзвичайно реалістична й прагматична, тому значно відрізняється від популярних російських романтичних балад того періоду.

Головна ідея твору ‒ співчутливе ставлення до жінки, яка була у ті часи суспільно незахищеною. Вторинна ідея ‒ критика нещирості у коханні та безвідповідальності. Третя ідея ‒ заклик шукати пару серед свого суспільства і не сподіватися на прорив через соціальні сходинки, відмінності у ментальності тощо. І нарешті у творі присутня національна ідея ‒ Катерина карається за те, що відірвалася від роду й захотіла бути московкою.

Сюжет поеми типовий для того часу:

• Катерина закохується у москаля і народжує від нього сина (завʼязка);
• Батьки виганяють Катерину з дому за те, що зганьбила родину;
• Катерина блукає, шукаючи коханого чи його матір у Московщині;
• Катерина зустрічається з москалем, що її звабив, і він називає її безумною, не визнає за кохану (кульмінація);
• Катерина накладає на себе руки, а її сина виховують чужі люди. одного разу він зустрічається з біологічним батьком і той знову робить вигляд, що він йому абсолютно сторонній (розвʼязка).

Головною героїнею твору є дівчина Катерина ‒ селянська дочка. Психологи, які аналізувати текст, з перепадів настрою, які притаманні героїні і які врешті призвели до її загибелі, зробили висновок, що вона ще підліток. Цей же висновок можна зробити з того, що батьки, дізнавшись про цікавий стан дочки, пожаліли її й не вигнали відразу, коли дівчину «покрили», а дочекалися народження онука і тривалий час протистояли пресингу суспільства. Їм було шкода дочку. Нарешті, Катерині притаманна неабияка наївність. Вона на віру приймає всі обіцянки москаля, і так само на віру приймає рекомендації батьків іти в Московщину шукати свекруху ‒ як подолати той шлях, як знайти свекруху, як довести, від кого народжений син, Катерина не думає, вона діє. Дівчина легковажна, проте віддана своєму коханому і готова за кохання страждати. Вона проходить всі стадії приниження ‒ від косих поглядів односельців до жебракування і нарешті ‒ прохання коханого підтримати сина будь-якою для неї ціною, навіть якщо він буде інших кохати, Катерина буде йому наймичкою.

Москаль, у якого закохалася Катерина, описаний красенем, чорнобровим, карооким, веселим («москаль любить, жартуючи, жартуючи кине»). Епізод зустрічі з Катериною показує москаля як чоловіка безвідповідального, жорстокого, байдужого ‒ він поїхав, кинувши власного сина. Навряд чи солдати приховували, що жінка сина в снігу покинула, та командирові це не було цікаво. І впізнавши сина уже старшого, не захотів ні поспілкуватися, ні взяти його з собою, ні навіть дати милостиню – відвернувся. А дружина дала хлопчику гроші. Чоловік, що спокусив Катерину, займав значно вищу сходинку в ієрархії ‒ він не простий солдат, якого примусово забрали до армії, а командир, в останньому епізоді він їде з родиною в кареті, що вказує на матеріальні статки. Цей типаж показаний не як унікальний, а така поведінка очевидно заохочувалася в середовищі солдатів-московитів. Коли Катерина зустрічається з москалями, вони сміються й захоплюються поведінкою чоловіка, який обманув дівчину. До речі, їхня поведінка значно відрізняється від поведінки чумаків, що дали Катерині милостиню, зустрівши її так само у дорозі.

Образи людей показані доволі строкатими. Батьки Катерини ‒ добрі, співчутливі, проте змушені за народною традицією прогнати покритку. Для них це сімейна драма ‒ у творі не згадується, що в цієї пари були ще й інші діти. Мешканці села до дівчини ставляться агресивно. І зокрема роблять у обговоренні ситуації акцент, що дівчина народила саме від москаля, тобто виявила прихильність до ворога українського народу. Люди, які цих деталей не знають, які зустрічаються Катерині під час її поневірянь, показані більш чуйними, хоч автор і вказує, що в хату не пускають, проте такого цькування, як у рідному селі, в інших місцях не було показано.

Та загалом у поемі суспільство показане доволі жорстоким ‒ «З собаками, мій синочку, Кохайся надворі! Собаки злі, покусають, Та не заговорять, Не розкажуть сміючися…», «Люде б сонце заступили, Якби мали силу, Щоб сироті не світило, Сльози не сушило».

У творі використані такі художні засоби:

• Епітети, чимало з них притаманні й українському фольклору ‒ «карі», «чорні», «чорнобриві», «раденька»;
• Повтори ‒ «жартуючи», «чужий/чужі», «єсть на світі доля», «щоб не довелося»;
• Персоніфікація ‒ «калина плаче»;
• Паралелізм ‒ життя Катерини показане паралельно зі змінами пір року;
• Порівняння ‒ «як квітка на полі», «як тополя», «як янголятко», «як ті лози»;
• Протиставлення ‒ «Не слухала моїх річей, То її послухай»;
• Риторичні запитання ‒ «А хто ж мою головоньку Без тебе сховає? Хто заплаче надо мною, Як рідна дитина? Хто посадить на могилі Червону калину? Хто без тебе грішну душу Поминати буде?»;
• Метафора ‒ «Затоплю недолю Дрібними сльозами, Затопчу неволю Босими ногами!»;
• Обрамлення ‒ твір починається й закінчується з зустрічі з москалем.

Символи у творі:

• Калина ‒ дівоча краса;
• Тополя ‒ самотність, протистояння долі;
• Земля рідна, яку Катерина бере з собою ‒ звʼязок з Батьківщиною, який став актуальним у момент, коли дівчину виганяють;
• Москаль ‒ пригноблення, обман;
• Курява, якою вкрито Івася – забуття;
• Зима ‒ байдужість суспільства, відсутність підтримки.

Символічно, що байстрюка названо Іваном ‒ так звали його батька. Це підкреслює одночасно і звʼязок двох людей, і конфлікт.