Повний текст твору: Тарас Шевченко – Тарасова ніч
Історична поема написана у 1838 році. У цей період Тарас Шевченко, перебуваючи у Санкт-Петербурзі, пише низку творів на тему козаччини та народних повстань.
Описані у творі події є реальними і відбувалися у 1630 році.
Головна ідея твору ‒ уславлення героїчного минулого українців. Вторинна ідея полягає у застереженні ‒ не можна пригноблювати українців, оскільки цей сильний і волелюбний народ цілком спроможний до повстання. По суті, таким чином Тарас Шевченко намагався застерегти тих, хто панував на той момент на Україні і полегшити становище українців.
Структура поеми включає обрамлення ‒ на початку твору і в кінці присутні слова кобзаря, який співає пісню про повстання. В обрамленні легкими рисами автор показує різноманіття життя українців і українського фольклору ‒ тематики пісень розмаїті.
У центральній частині твору ‒ балада, що за змістом ділиться на кілька частин:
- Опис Руїни. Особливо яскравою ілюстрацією до занепаду є навіть не загальновідома фраза «Зажурилась Україна, бо нічим прожити», а опис відсутності духовних атрибутів ‒ «Виростають нехрещені Козацькії діти; Кохаються невінчані; Без попа ховають».
- Виступ козацтва на захист України.
- Тривала виснажлива боротьба, що похитнула рішучість козаків.
- Вирішальна битва й перемога козаків.
- Ностальгія за колишніми часами, коли знаходилися люди, готові стати на захист інтересів України й українців.
У поемі присутні такі образи:
- Кобзар ‒ розумний чоловік, що має знання про різні сфери життя. Він гарно володіє увагою аудиторії, впливає на емоції слухачів. Людина освічена й обʼєктивна, він розповідає історичні події, як вони були ‒ як козаки билися і з поляками, і з ординцями, і з московітами. У його репертуарі, до речі, пісні і про те, як «збиралась громадонька В неділеньку вранці; Як ховали козаченька В зеленім байраці» ‒ ці цитати перегукуються з іншими творами Тараса Шевченка, зокрема баладою «Причинна», написаною у 1837 році;
- Слухачі ‒ в основному молодь, хлопці та дівчата;
- Тарас Трясило ‒ ватажок козаків, гарний організатор, винахідливий воєначальник, патріот України. Він демократичний, радиться з козаками, проте уміє переконати їх у тому, в чому вважає за потрібне;
- Конецпольський (Станіслав Конецпольський) ‒ польський воєначальник, охарактеризований одним словом ‒ «поганий»;
- Козаченьки ‒ збірний образ повстанців;
- Ляхи (пани-ляшки) ‒ збірний образ поляків.
Прикметно, що образ кобзаря та українського героя прописаний детальніше, ніж образи ляхів. Таким образом відбувається обʼєктивізація ворогів.
У творі використані такі художні засоби:
- Епітети ‒ «нехрещені», «козацькії», «мала»;
- Риторичні звернення та риторичні запитання ‒ «Бідна моя Україно, Стоптана ляхами!», «Україно, Україно! Серце моє, ненько!», «Де поділось козачество, Червоні жупани? Де поділась доля-воля, Бунчуки, гетьмани?»;
- Гіпербола ‒ «А козаки, як та хмара, Ляхів обступали»;
- Протиставлення ‒ «Прокинулись ляшки-панки, Та й не повставали: Зійшло сонце — ляшки-панки Покотом лежали»;
- Метафора ‒ «Налетіли чорні крюки Вельможних будити»;
- Персоніфікація ‒ «збиралась… громадонька», «гетьманщина … не вернеться», «зажурилась Україна, заплакала», «могили сумують»;
- Порівняння ‒ «як мала дитина», «як мак»;
- Синекдоха ‒ «червони жупани» у значенні «козаки».
Автор обрав художні засоби у стилі української усної народної творчості.
Символіка також зрозуміла й близька українському народу:
- Орел сизий ‒ досвідчений воїн;
- Крюки (круки) ‒ смерть;
- Могили ‒ давня слава;
- Розпуття ‒ вибір. Це один з найсильніших символів ‒ кобзар, який надає інформацію молоді на розпутті.
Поема закінчується жартівливими піснями, які показують, що українці попри всі поневіряння не занепадають духом.
