Повний текст твору: Олександр Олесь – Микита Кожум’яка
Український народ славен своїми богатирями та їхньою перемогою над ворогами далеко за межами краю. Одну із таких битв — битву Микити Кожум’яки з печенізьким бійцем, що стала в народі напівлегендарною подією, зобразив у своєму вірші Олександр Олесь, що й становить тему поезії. Вірш належить до виду історичної лірики. Його головна ідея — уславлення незвичайної сили народного бійця, показ його скромності, утвердження думки про те, що стає переможцем не та людина, яка хвастається своєю силою наперед, а та, яка доводить свою силу та міць ділом. Другорядна ідея — возвеличення мужності людини, яка не боїться прийняти виклик та важливої риси людського характеру: скромності.
Саме таким, скромним і неговірким, переконливим і надзвичайно сильним автор показує головного героя — Микиту. Епітетами «соромливий, мовчазний» автор підкреслює риси характеру хлопця. Та напередодні битви він пропонує князю випробувати його міць у двобої з биком, щоб довести, що він гідний битися за волю країни. І доводить: «бик упав і кров’ю стік». Іншими рисами: хвальковитістю і бажанням поглузувати поет змальовує печенізького воїна, вкладаючи в його мову слова: «дурне… побороти… воно думає мене». Ніяких епітетів для опису не використовує, але перед читачем постає надмірно впевнений самохвалець, який не поважає свого противника, вживаючи середній рід «воно». Римування у вірші перехресне, рими чоловічі і жіночі.
У цьому вірші, на відміну від інших поезій, автор описує перебіг подій здебільшого дієсловами на позначення руху: «досягти», «йти», «знайти» та ін. Для характеристики персонажів використовує непряму мову, декількома короткими репліками показуючи їхній характер. «Хан хитрує», князь виступає далекоглядним правителем: «а військам своїм звелів, щоб озброїлись», батько Микити ̶ впевнений у своїх словах про сина: «син поборе, побожусь», сила головного героя розкрита лаконічно у гіперболі: «шкуру… спересердя всю роздер». Сила Микити у поєдинку виразно постає у порівняннях: «бійця… наче кожу, мяв», «наче бочку, ухопив… і кинув».
Метафори також стислі, але передають багато подій, «шатра… вкрили луг», що свідчить про силу-силенну печенігів, «розв’яжем сварку» ̶ йдеться про великий бій, «річку… почервоним… кров’ю вояків» — звучить сум і бажання уникнути сутички. Та саме завдяки його силі й уникнули обидві країни бійки, і на тому місці збудував князь місто Переяслав як символ перемоги.
Вірш не тільки уславляє народного богатиря, але й повчає не вихвалятися напередодні важливої справи.
