Повний текст твору: Тарас Шевченко – Причинна
Твір належить до раннього періоду творчості Тараса Шевченка, він написаний ще до викупу з кріпацтва ‒ орієнтовно у 1937 році. Це була одна з перших опублікованих поезій, які принесли популярність поету.
Головна ідея твору ‒ вірність почуттям та ідеалам та осуд соціуму, який не дозволяє молодим людям будувати стосунки і розлучає їх.
Твір романтичний, насичений образами природи (душевний стан людини передається через природні явища), проявами магії. Персонажі самотні і протистоять всьому світові. Обоє головних героїв ‒ сироти. На це вказує і автор у творі, і той факт, що після трагічної розвʼязки ховають обох друзі й подруги.
Твір написаний у різних розмірах ‒ є частини, написані ямбом, амфібрахієм, коломийковим ритмом. Сюжет простий ‒ двоє сиріт кохають одне одного, проте молодий чоловік змушений поїхати на чужину. Дівчина сумує ‒ ворожка, щоб полегшити тугу, робить її причинною тобто божевільною. У результаті дівчина блукає ночами, її залоскотали мавки, а парубок, який повернувся, виявивши тіло коханої, наклав на себе руки.
Кожен характер автор прописує досить детально. Дівчина ‒ сирота, залежна від думки суспільства про неї. Їй притаманний юнацький максималізм ‒ вона водночас любити й жити, прощати коханого чи лягти до нього у могилу. Юнак також віддається почуттям повністю ‒ він готовий загнати коня, поспішаючи до коханої, а нарешті накладає на себе руки.
Балада насичена українськими народними символами:
- Дуб ‒ сила, якій не можливо протистояти;
- Калина ‒ дівоча краса;
- Соловейко, голуб і голубка ‒ кохання.
Закохані описані звичними для українського фольклору епітетами ‒ сизокрила, чорнобровий, біле тіло, карі очі.
Балада доволі різнопланова. Є сюжетна лінія, у якій автор показує почуття закоханих, є магічний світ і є звичайний селянський побут. Остання частина поезії присвячена саме побутовим моментам ‒ виявили тіла, коли люди йшли жати у поле, описаний процес поховання з попами, корогвами, навіть з посадженими деревами. Саме ось цей побутовий пласт робить твір більш виразним і правдоподібним.
У творі використані персонажі українського фольклору ‒ мавки, русалки, ворожка. Цікаво, що, з одного боку, закохані протистоять всьому світу ‒ вони можуть розраховувати тільки один на одного, з іншого боку ‒ у творі відсутнє очевидне зло. Ворожка зробила дівчину причинною з добрих намірів. Мавки її залоскотали, бо гралися й не мали наміру умисно завдавати шкоди. І пари є друзі, які її потім ховають і саджають на могилах дерева. Відсутність зловмисника вказує на те, що суворим є сам світ, у якому молоді люди живуть.
