Повний текст твору: Ігор Калинець – Веселка
Життєрадісна й життєствердна віршована замальовка, яка належить до жанру пейзажної лірики. Ігор Калинець присвятив опису рідної природи цілий цикл «Дивосвіт», до якого входять вірші, у яких показані алегоричні образи природних явищ та об᾿єктів.
Головна ідея твору – оспівування оновлення, краси й любові.
Веселка – оптичне явище, що з᾿являється після дощу. Дощ сам по собі оновлює природу, а веселка, особливо після значної негоди, вражає красою на контрасті з сірими хмарами.
У вірші автор використав два образи:
- Веселка – молода дівчина, яка заквітчана різнокольоровими стрічками. Це підкреслює, що веселка – дівчина-українка. Веселка показала не лише гарною, але й роботящою – свою долю вона зустрічає, коли йде з коромислом по воду.
- Князенко соняшник – образ парубка. Слід звернути увагу на статус – не принц, не царевич, не королевич, а саме князенко. Це підкреслює, що й соняшник належить до української землі.
Сюжет вірша схожий на традиційну казку – красуня дівчина вийшла надвір і зустрічає князенка, який закохався й пропонує одружитися. Щоб добитися прихильності дівчини, князенко пропонує не обручку, яка стала уособленням одруження відносно нещодавно, а більш глибинний символ – черевички.
Символ черевичка був неодноразово використаний у різноманітних казках та оповідках, народних обрядах. І мова не тільки про загальновідому казку «Попелюшка», яка прийшла до нас із Франції, але й про «Вечори на хуторі поблизу Диканьки», де козак врешті таки сватається до дівчини, пропонуючи їй черевички від цариці, різноманітні ворожіння з використанням взуття. Черевички скрізь є важливим символом поєднання чоловіка й жінки. І важливим нюансом є те, чи підходить черевичок до ніжки – чи може пара оптимально й у взаємопорозумінні співіснувати. Веселка міряє черевички – «Якраз на ніжку!».
Ще одним яскравим символом є річка – плин життя. Те, що веселка йде до річки, а зустрічає свою долю, підкреслює природність стосунків.
У вірші використані такі художні засоби:
- Алегорія й персоніфікація – веселка-дівчина і парубок-соняшник;
- Порівняння – «як на свято»;
- Повтори – «стрічок-стрічок»;
- Епітет – «золотий»;
- Вигук – «Якраз на ніжку».
Автор бачить у явищах природи емоції, схожі на людські, події, що можуть відбуватися і з людьми. Це надає його творам певних язичницьких мотивів – колись давні українці так само наділили природу зрозумілими для людей рисами.
Вірш написаний верлібром.
