Повний текст твору: Олександр Олесь – Ярослав Мудрий
Процвітання і добробут держави або її занепад і бідність повністю залежить від правителя краю. При мудрому володарю, такому, що дбатиме про своїх підданих, про розвиток торговельних та суспільних зв’язків з іншими країнами, держава стане міцною і незалежною.
Саме таким державним діячем постає Ярослав Мудрий, головний герой, у однойменній ліро-епічній поемі, що входить до збірки «Княжа Україна» та відноситься до історико-патріотичного виду лірики. Твір має виразну сюжетну лінію та викінчену композицію, тема якого — поетична розповідь про часи правління князя Ярослава, його невпинну турботу про свій народ та батьківщину і заповіт, який він залишив нащадкам.
Провідною ідеєю є прославляння мудрих рішень, широти політичних поглядів та його зусиль, спрямованих на добробут України. Вторинною ідеєю є непохитне наслідування заповіту Ярослава, віра в нездоланність та згуртованість рідного народу, які разом — сила.
У творі порушені проблеми руйнації та бездіяльності попереднього правителя: «Святополком окаянним все зруйноване було» та активної життєвої позиції Мудрого, при якому «Україна зацвіла, як пишний сад». Також висвітлюється проблема війни і миру, захисту рідного краю. Ярослав став справжнім господарем і будівничим, цілеспрямованим і впевненим. І хоча «не хотів він воювати», та робив військові походи на тих, хто хотів загарбати київські землі і зміцнив Київ так, що при його князюванні європейські «королі, князі, царі» мали за честь відвідати столицю або поріднитись з князем. Автор поеми дібрав влучне порівняння про ставлення Ярослава Мудрого до міста: дбав про нього, «як про друга, як про сина», вкладаючи в нього всю душу й розум.
Слова заповіту великого князя свідчать і про його далекоглядність та велику любов до рідної країни: «не сваріться, жийте в згоді». Людина, яка і на смертному одрі турбується про майбутнє Києва, заслуговує на пошану та захоплення, які палко висловлює автор, використовуючи при зображенні образу князя епітети «розумний», «бивсь хоробро», метафору «мудрість…була в ділах». Ярослава високо цінили сучасники: найславетніший співець того часу — Боян — «сплів йому вінок безсмертний», прославляючи миролюбність та передбачливість великого державного діяча.
Поема має повчальний характер і не втратила актуальності в сьогоденні: всім народам світу необхідно жити в злагоді і дбати про розвиток власної країни.
