Повний текст твору: Іван Малкович – З нічних молитов
Твір написаний у 1992 році. Україна нещодавно здобула Незалежність, суспільство пережило національний підйом, Перебудову, економічну кризу. Руйнуються стереотипи, розпадаються родини, зникають визнані моральні та ідеологічні орієнтири. Проте повертається до людей віра в Бога, усвідомлення цінності кожної людини і особистого щастя кожної людини. Іван Малкович пише цілий цикл віршів, які мають важливу складову християнської ідеології.
Вірш «З нічних молитов» належить до філософської та суспільної лірики – у ньому розкривається сенс людського життя й показаний правильний устрій суспільства, у якому люди спокійні, щасливі, кожна людина має право на спасіння.
Головна ідея твору – возвеличення права людини на свій індивідуальний шматочок щастя.
У творі використані такі художні засоби:
- Епітет – «самітні», «темні»;
- Повтори – «хай»;
- Метафора – «літа стебельце», «віри твоєї обруч»;
- Алітерація – насиченість шиплячими й свистячими звуками робить декламування схожим на шепіт і додає молитві як розмові людини й Бога більшої інтимності;
- Звертання – «Господи».
Твір мініатюрний і лаконічний, проте надзвичайно глибокий завдяки наявності великої кількості символів:
- Стебельце – розвиток, який починається з малої й тендітної основи;
- Літо – тепло, гарні стосунки;
- Кубельце – родина, рідний дім, місце, де людину чекають і де їй раді, де вона відчуває особливий затишок, звити кубельце, як правило, означає створити родину, саме цього ліричний герой бажає самотнім;
- Кручі – життєві негаразди, світло з-за круч – віра у те, що випробування завершаться, і людина знову буде почуватися радісною і щасливою;
- Обруч – захист, оберіг. В українському фольклорі коло, круг має особливе значення, кола використовували і у візерунках, і в легендах. Вінок на голові, обручка на пальці – все має значення оберега.
Ліричний герой молиться не лише за себе, але й за всі самітні душі, він бажає щастя всім і кожному. Віра є одним з головних чинників, які дозволяють серцю відтанути, саме віра розм᾿якшує серце, робить його більш добрим, світлим, теплим.
Велика мудрість ліричного героя полягає в тому, що він не лише просить тепла й добра, спасіння для кожного, але й додає: «і не поруш», тобто не забирай того щастя, не посилай надмірних випробувань.
Римування твору перехресне, останній рядок кожної строфи урізаний, але саме на нього автор покладає особливий смисловий акцент.
