Повний текст твору: Олександр Олесь – Заспів
«Заспів» — поетична оповідь про загадкове, героїчне та прекрасне минуле українського народу, є вступною частиною до збірки «Княжа Україна», в якій розповідається про давню Україну часів Київської Русі. Тема твору: коротке перерахування основних подій, звичаїв, вірувань та язичницьких богів пращурів, міфічних істот, розповідь, яку автор планує далі розповісти детальніше.
Мета вірша: підготувати читачів до історії старовинної України, про те, як вона виникла, яким був її розвиток, як постав Київ і чому сьогодення виглядає саме таким. Вид ліричного твору: історико-патріотичний, жанр — поема, у якій проступають характерні ознаки билини. Це возвеличення «славного» Києва і подвигів предків, які постійно боролися за своє виживання, зображення богів як живих істот (персоніфікація) і натяк на «дивну папороть» як віра у чудо-квітку, що відкриє для людини усі скарби.
Ідея вірша: уславлення героїзму прадавніх українців, їхніх патріотичних почуттів, безмежної відданості рідній землі. Тогочасна людина (мається на увазі ціле покоління) ніколи не здавалася, то просила ласки, то була покірною або жорстоко змагалася, але «вперед невпинно йшла». Прийом кільцювання, що використовує автор, підсилює враження поринання у «стару старовину», викликає зацікавлення: як же «постав Київ» та як предки «з природою змагалися». Автор хоче показати читачам, що стародавні боги були, як звичайні люди, змальовує їхні заняття, буденні для хлібороба і пастуха.
Поема написана милозвучною мовою, вражає багатством епітетів: «страховищах-лісах», «в небесній млі», «кобзі золотій», «ясним промінням-цвітом», «ставний Київ»; метафор: «минуле… мохом поросло», «пройдуть хвилями часи»; порівнянь: «Часом гнівом його серце Наливалось, як огнем: Левом він ревів з-під неба».
Метафора «як за щастя України ріки крові розлились» показує, як наполегливо прадіди боролися за державність і щастя народу, не шкодуючи власного життя і вірили в краще майбутнє. Поет не називає конкретних імен героїв, але повторенням слова «хто» змушує замислитися, хто саме і якою ж ціною здобував державність України. «Сонцем рідної землі», яке довго знаходиться в хмарах, митець підкреслює, що наші предки постійно борються з ворогами-загарбниками, про те, що і в новітній історії країни складні часи і підневільне становище.
Поема має перехресне римування, Олександр Олесь використовує здебільшого чоловічі (об’їздив-будив) й жіночі (йшла-цвіла) рими, деякі рядки не мають чіткого римування, та ритмомелодика вірша наближена до фольклорних билин.
