Анастасія Шевченко – Колискова для ворога: Вірш

Рік за роком знову й знову
Цю співаю колискову,
Ти скорись моєму слову:
Спи!
Спи!
Спи!
Спи!

Ой, жаль мені, воріженьку,
Що став на цю доріженьку,
Йдеш на смерть, як навіжений…

Спи!
Спи!
Спи!
Спи!

Злість покинь, покинь утому,
Більш нема потреби в тому,
Уві сні навік потонеш!

Спи!
Спи!
Спи!
Спи!

Спатимеш в землі холодній,
Як дитя у моїм лоні,
І довіку у полоні!

Спи!
Спи!
Спи!
Спи!

Ти ж хотів землі цієї,
Тож тепер змішайся з нею
Станеш сам моєю землею!

Спи!
Спи!
Спи!
Спи!

ЖахПоганоЗадовільноДобреЧудово! (2 оцінок, середнє: 5,00 із 5)
Сподобався вірш? Поділіться з друзями!
Теми вірша "Анастасія Шевченко – Колискова для ворога":
Залишити відповідь

Читати вірш поета Анастасія Шевченко – Колискова для ворога: найкращі вірші українських та зарубіжних поетів класиків про кохання, життя, природу, країну для дітей та дорослих.