У школі лісовій
За спільну парту сіли
Руденьке Ведмежа
І Зайченятко сіре.
Завдання їм
Однакове дали:
Розповісти про те,
Як літо провели.
Зітхнуло Ведмежа,
Понюхало чорнило,
Почухалося
Й зошита розкрило.
А Зайченя
На це лише й чекало —
Скосило очі,
Списувати стало:
«Улітку бігав
Між кущів і трав
І на деревах
Меду я шукав.
Іще я батькові
І матері поміг
Сухе гілля зібрати
На барліг…»
На другий день
Крізь плач
Зайча белькоче:
— У Ведмежати — «п’ять».
А в мене — «два»…
Із тим, хто сам
Подумати не хоче,
Частенько отаке бува.
