Котик пазурі гострив
Об пухку перину.
Др-р-р! — перина –
Й білий пух
Хмарою полинув.
Пух летить, неначе сніг,
З хати в сіни, за поріг,
На садки і на моріг,
На городи, на дахи,
На хліви і на льохи.
Кучугури скрізь ростуть,
Замітає пухом путь.
Залунало звідусіль:
— Гвалт!
— Рятуйте!
— Заметіль!
— Хвища!
— Хуга!
— Завірюха!
— Треба валянці!
— Кожуха!
— Диво дивне — влітку сніг!
— Ой, не видко вже й доріг!..
Не минуло і хвилини —
Загурчали скрізь машини:
Їде «КрАЗ», повзе бульдозер,
Хто саньми, хто суне возом —
Всі працюють без упину,
Горнуть, возять пух в перину.
А завія не вгаває,
Знов намети намітає.
А пухова хвища свище —
Гострить пазурі котище!
Щоб те диво подивиться,
Вийшла мишка із шпарини.
Кіт до мишки стриб з перини —
І… вляглася пуховиця.
