1
Прибіг на пасіку Сірко,
За ним — захеканий Сашко:
— В саду… я слухав… солов’їв…
Аж раптом… рій… на груші… сів!..
Сірко похвастати хотів:
«Це я Сашка у сад привів!..»
Він аж на задні лапи став,
Та вийшло, як завжди, — гав-гав!
Андрій Андрійович Пирій,
Або простіше — дід Андрій
У сад поквапився мерщій
І покропив водою рій.
Підставив кошик дід Андрій
І обережно бджіл струсив,
А Паніматку і той рій
У вулик жити запросив.
За все це бджоли у маю
Віддячать медом Пирію.
Ну а Сашка й Сірка ніколи
Не будуть вже жалити бджоли.
Бо це Сірко й Сашко Пирій
Знайшли в саду бджолиний рій.
2
У Сашка така пригода –
Випав зуб, біда та й годі.
Він тепер не дуже ловко
Шепелявить «шкоромовку»:
«Бджоли жалять беж кинджала,
Бо у бджіл жаліжні жала».
— Як же звуть тебе?
— Шашко,
А шобака мій — Шірко.
