Біжить-петляє, ніби лис,
Глуха дорога через ліс.
Мов невидимка чарівна,
У хащі кличе нас луна.
Та між дерев,
Між буйних трав
Ніхто із нас не заблукав.
Бо наш автобус знав цей ліс,
Як четверо своїх коліс.
- Наступний вірш → Анатолій Качан – Рибальська казка
- Попередній вірш → Анатолій Качан – Клює
(Оцінок ще немає)