Водить осінь хороводи
То із листя, то з дощів.
На прогулянку виходять
Парасолі і плащі.
Там розмову парасолі
Із плащами завели:
«Ах, як довго у неволі,
У темниці ми були.
Та вернулися тумани,
Задощило в небесах,-
І ми знову у пошані,
Знов нас носять на руках».
І прийшли тоді до згоди
Парасолі і плащі,
Що найбільша насолода –
Це коли ідуть дощі.
- Наступний вірш → Вікторія Чорній – Завтра нас усіх чекає осінь
- Попередній вірш → Ліна Костенко – Шипшина важко віддає плоди
(Оцінок ще немає)