Узявши вудку, на ставок
Іду я стежкою крутою.
Дивлюсь — Микола, мій дружок,
Уже стовбичить над водою.
— Ну як діла? Клює чи ні?—
Питаю тихо я Миколу.
Микола хвалиться мені:
— Клює сьогодні, як ніколи:
Поки стеріг я поплавці,
Що на воді позавмирали,
З коробки кляті горобці
Усю наживку поклювали.
- Наступний вірш → Анатолій Качан – Дорога через ліс
- Попередній вірш → Анатолій Качан – Рибальське щастя
(Оцінок ще немає)