Коло чаплиної дачі
Куличок маленький плаче:
— Скоро осінь, скоро осінь,
А у мене ноги босі.
Рогозові черевики
Ще на мене завеликі.
Босоніжки замалі —
Натирають мозолі.
А свої новенькі боти
Загубив я на болоті.
Ось повіє холод лютий,
А я зовсім неозутий…
— Не журися, це не лихо,—
Каже мама-куличиха.—
Поки тут настане осінь,
Ми у вирій подамося.
- Наступний вірш → Анатолій Качан – Херсонські кавуни
- Попередній вірш → Анатолій Качан – Веселинки
(Оцінок ще немає)