Анатолій Качан – Летючий корабель: Вірш

Із року в рік навколо Сонця,
Мов корабель, пливе Земля.
Ми – юнги, юні охоронці,
Матроси цього корабля.

Тут батьківщина всіх народів,
Тут народились я і ти,
І міСяць – іграшка природи –
Над нами сяє з висоти.

Під знаком доброї прикмети
Пливуть на палубі Землі
Сусіди наші по планеті –
Дельфіни, зубри, журавлі.

Ставай на вахту разом з нами,
Пильнуй, щоб п’ять материків
Були сповиті не димами,
А синім диханням лісів.

Поглянь: цвітуть сади в долині,
Виходить з берегів Дунай.
Від гір до моря, Україно,
Весні ворота відчиняй!

Знов до північної півкулі
Птахи несуть пісні свої.
Щодня в садах кують зозулі,
Щебечуть, тьохкають гаї.

Зелений лист тремтить на гілці,
Мов стяг на щоглі корабля.
В навколосонячній мандрівці
Нехай щастить тобі, Земля!

ЖахПоганоЗадовільноДобреЧудово! (2 оцінок, середнє: 3,00 із 5)
Сподобався вірш? Поділіться з друзями!
Теми вірша "Анатолій Качан – Летючий корабель":
Залишити відповідь

Читати вірш поета Анатолій Качан – Летючий корабель: найкращі вірші українських та зарубіжних поетів класиків про кохання, життя, природу, країну для дітей та дорослих.