(Спогад про літо)
За вікнами метелиця
Справляє новосілля:
То крутиться, то стелиться
У лузі снігом білим.
Метелице, метелице,
У тому лузі влітку
Ловила я метелика.
А упіймала… квітку.
А біля синіх дзвоників
Чубаті два журавлики
В траві ловили коників,
А упіймали… равлика.
І дзвоники ті сині,
І трави ті медові
Давно вже стали сіном
Для нашої корови.
Вона жує в сараї
Суху траву і квіти
І важко так зітхає,
Бо теж згадала літо…
Десь грюкнула дверима
Метелиця сердита.
І знов перед очима
Пливуть картинки літа:
У травах на роздоллі
Корови розкошують,
А на суцвіттях бджоли
І днюють, і ночують.
У вуликах обжитих,
У нашій медогонці
Став медом взяток з квітів,
А мед — то згустки сонця.
Квітучий луг … метелики…
Ну як це пояснити:
Дивлюсь я на метелицю,
А бачу в лузі квіти?..
У шибку гілка клена
Постукала тихенько.
А може, то до мене
Постукав Морозенко?
А може, то синичка
Просилася до хати:
«Тут холодно, Марічко,
Тут страшно ночувати…»
В годиннику зозуля
Втомилася кувати,
Сховалась і заснула.
Пора й мені вже спати.
За річкою метелиця
У лузі спати стелиться.
