Незчулась іволга, коли
Сади весняні відцвіли.
На землю червень завітав —
Святковий місяць буйних трав.
В цю пору навіть уночі
Скриплять у лузі деркачі,
Кує зозуля день при дні,
Сумні чомусь її пісні.
Та ось уже на сіножать
Коса унадилась гулять,
І перший стіг у царстві трав
Зозулю сиву налякав.
З тих пір задумливе «ку-ку»
Вже не лунало у садку.
Тоді ж у травах запашних
Деркач сховався і притих.
Навчив співать своїх дітей
І теж замовкнув соловей.
І тільки іволга руда
Ще грає десь коло гнізда
На флейті пісеньку свою
Для пташенят: “Я вас люблю…”
- Наступний вірш → Анатолій Качан – Квіти степу
- Попередній вірш → Анатолій Качан – Сині дні
(Оцінок ще немає)