Відхвилювалися поля.
На повен голос
Озвався перепел здаля:
— Налився колос!
Тепер пильнуй, щоб сірником
Ніхто не грався…—
І сторож перепел пішком
В обхід подався.
А пшеницям нема ніде
Кінця і краю.
Ще день — і перепел дійде
До небокраю.
Кигиче чайка на льоту:
— Вернись негайно,—
В твою пшеницю золоту
Зайшли комбайни!
Вернувся перепел назад —
Нема пшениці!
Лише наметами стоять
В полях копиці…
Спасибі, стороже, прийшла
Пора спочинку.
Лети до нашого села
Справлять обжинки.
