Розіграш
1
Пекла в духовці я вертуту,
А брат уроки готував.
Та засвітився наш комп’ютер
І відволік мене від страв.
Із кухні тільки на хвилинку
Я до екрана підійшла:
Які цікавинки-новинки
Сьогодні пошта принесла?
Ось обізвалася зі Львова
Найкраща подружка моя.
В Марічки завжди гарна мова,
А тут — то жарти, то ля-ля…
Ось лист від Кості із містечка,
Що має назву Яготин.
Його улюблене словечко,
Прошу пробачення, — «От блін!..»
А із Одеси пише Леся,
Що був на морі ураган,
Нагнав він хвилі на Пересип —
І лопнув там … меридіан?!.
А далі — зовсім неймовірне,
Я вже й очам своїм не вірю:
«… І поки три підйомні крани
Ведуть ремонт меридіана,
Тепер морська столиця наша
Живе за зовсім іншим часом:
Хто за зимовим, хто за літнім,
А дехто навіть за всесвітнім.
І навіть півні з Молдаванки
Уже проспали два світанки.
А львівський поїзд до Одеси
Прибув пізніш годин на десять…»
2
Оце сенсація люксова!
Оце так диво, ну і ну!
Пишу я подружці зі Львова
Про цю прикольну новину:
«Ти чула, що було в Одесі?
Там біля моря, біля круч
Меридіан через Пересип
Раптово лопнув, як обруч!
Тому морська столиця наша
Тепер живе не в ногу з часом.
Там навіть півні на світанку
Вже не співають серенади,
Бо бережуть свої горлянки
Для оперети та естради.
А львівський поїзд, пише Леся,
Прибув, коли вже спить Одеса…»
Мені у відповідь зі Львова
Прийшло щось дуже загадкове:
«Зловила я у Львові лева,
А в лева … лапа металева.
Із пащі лева-водолія
Тече вода, немов олія.
На лапі лева свіжа рана,
Невже це від меридіана?..»
Який там лев?.. Яка олія?..
Нічого я не розумію.
Як може подружка Марічка
Писати про такі дурнички?..
3
Схопила я свою мобілку,
Дзвоню до Кості на домівку.
Розповіла зі слів Олесі
Про те, що сталося в Одесі.
І знов мені, немов окропом,
Ошпарив вуха Яготин:
«Меридіан?.. В Одесі?.. Лопнув?..
Оце так блін!.. Оце так блін!..»
Переживаю я за друга,
А він — хоча б почервонів.
Бо навіть любий мій папуга
Напам’ять знає більше слів.
І я сказала: не дзвони!
Без мене їж свої «бліни» !..
4
Зненацька з клітки на веранді
Так, ніби сталось щось страшне,
Заверещав папуга Яндекс :
«По-лун-дра!.. Випустіть мене!..»
Дивлюсь — на кухні повно диму!
Немов обсмалений вогнем,
Кудись надвір подався мимо,
Чкурнув із хати кіт Модем.
За ним утік на коридор
І наш собака Монітор.
О Боже!.. через цей комп’ютер
І через той меридіан
Я геть забула про вертуту,
Вона димить, немов вулкан!
Захриплим криком із в’язниці
Кричить папуга: «Все про-па-ло!..»
Я вся у сажі, як чортиця, –
Не впізнають мене дзеркала!..
5
А де ж іще один учасник,
Мій рідний братик-п’ятикласник?
Гукає він мене з кімнати
І каже якось хитрувато:
— Прийшло зі Львова фото лева,
В якого лапа металева.
А біля лева-водолія
Стоїть Марічка і радіє,
Що лев себе дозволив зняти
І лапу пере-бинту-вати.
Вона зловила в лісі й лося,
Та відпустити довелося,
Бо то стояла на поляні
Лише … скульптура дерев’яна.
На жаль, Марічці того лося
На фото зняти не вдалося…
А ось від Кості кілька слів:
«Уже наївся я «блінів».
Цю звичку щойно за столом
Я зав’язав морським вузлом!..»
А ось іще одне вітання —
Із міста без меридіана:
Тебе запрошує Олеся
На Свято Гумору в Одесі,
Коли морська столиця наша
Живе за гуморинним часом.
І брат додав уже привітно:
— Сестричко люба,
з Першим квітня ! —
І запитав мене недбало:
— Ну як тебе ми розіграли?..
