Здаля видніються у полі,
Як семафори, дві тополі.
Там тепловози кожен ранок
Вітають тихий полустанок.
Про щось важливе, інтересне
Перемовляються колеса.
Я поступово, поступово
Вчусь розуміти їхню мову.
Ось миготять біля перону
Брезентом запнуті вагони,
Дзвенить залізне полотно:
«Зер-но, зер-но…»
А ще за мить над залізницею
Запахло теплою живицею,
І чути в голосі коліс:
«Ліс-ліс, ліс-ліс…»
Коли ж по колії між стернями
Промчався поїзд із цистернами,
Чиїсь невидимі вуста
Шептали: «Наф-та, наф-та…»
Услід останньому вагону
Дивлюся довго я з перону
І на гудок від небокраю
Рукою знов і знов махаю:
«Прощай, прощай, мій тепловозе,
Нехай щастить тобі в дорозі!
Десь у путі під час стоянок
Згадай наш тихий полустанок».
