Вгорі над нами засвітилася
Зоря яскрава в небесах,
Чумацьким Шляхом прокотилася
І приземлилась у степах.
Відкрився люк, і всі помітили:
З зорі, що сіла на ріллі,
Зійшли в скафандрах небожителі
В обійми жителів Землі.
Сюрчав цвіркун про те, що сталося,
І навівав на серце щем.
Зоря вечірня розгоралася
У космонавта над плечем.
А гість із неба степом тішився.
І щоб згадати запах трав,
Він при ясному світлі місяця
Полин в долонях розтирав.
