На очах подаленіли
Береги Дніпра.
Поїзд, вирвавшись на волю,
Швидкість набира.
А назустріч, а назустріч
Рушили степи,
І біжать навперегони
За вікном стовпи.
Ген, під самим небокраєм,
В буйних пшеницях
Пропливають білі села,
Мов на парусах.
Між зеленими хлібами
Голубіє став;
Може, то уламок неба
У долину впав?
Ці рухомі краєвиди,
Синя далина
Ніби чимось прив’язали
Нас біля вікна.
Прив’язали й залишили
З степом віч-на-віч…
Як в тунель, заходить поїзд
З гуркотом у ніч.
