— Бусле, бусле, що несеш?
— Головешку.
— Звідкіля?
— Від рибальського вогнища.
— А для чого тобі головешка?
— Стерню палитиму.
— А навіщо стерню палити?
— Бо щось холодно стало.
— Це ж кінчається літо, бусле.
— А мені у вирій не хочеться.
— Як не хочеш у вирій, бусле,
То заходь до нашої хати:
Ми з тобою за довгу зиму
Навчимося буквар читати.
- Наступний вірш → Анатолій Качан – Горнятка-двійнятка
- Попередній вірш → Анатолій Качан – Павучок-рибачок
(Оцінок ще немає)