Зима насипала снігів
І побілила нашу хату.
Для лиж, санчат і ковзанів
Настало довгождане свято.
Святково в лісі, на лугу,
А сніг — немов рипучі двері,
А зграя галок на снігу —
Як чорні букви на папері.
В ці дні село, де я живу,
Аж помолодшало від снігу:
Хто ліпить бабу снігову,
Хто в сніжки грається. Потіха!
Та раптом десь за ворітьми
Забелькотів індик сердито:
“А я віддав би дві зими
І навіть три — за тепле літо”.
Індик великий краснобай:
Дав крила Бог йому для неба,
Та відлітати в теплий край
В індика вже нема потреби.
Індик белькоче, ну а ми
За зиму дякуємо Богу,
Бо рік без щедрої зими —
Як віз без колеса одного.
