Спогад про Крим
1
Коли шумить у мушлі море,
Перед очима пропливають
Горбаті, як верблюди, гори
І кораблі на небокраї,
І маяки — сигнальні вежі
На чорноморськім узбережжі.
Там у зелених маскхалатах,
Як прикордонники на мисі,
Вдень і вночі стоять на чатах
Стрункі, високі кипариси.
Шумить прибій і кличе в мандри
Туди, де квітнуть олеандри,
Де колихають сонні хвилі
Біля причалів яхти білі,
А в синім небі, як орлани,
Ширяють тихо дельтаплани.
2
Хоча між Києвом і Кримом
Лежать поля, ліси і гори,
Я знов і знов перед очима,
Як на екрані, бачу море.
А в морі граються дельфіни,
Летить по хвилях катер-скутер,
Слідом у небі, як хмарини,
Пливуть барвисті парашути.
А ген завмерли біля моря
Ведмідь-гора і Ведмежатко.
Колись вони жили у горах
Неподалік від Мухалатки.
Та якось ради забаганки
Лишили звірі ліс і гори,
Прийшли на берег на світанку,
Щоб подивитися на море.
Ведмідь завмер від здивування,
А ведмежа заверещало,
Коли негадано-неждано
Із моря Сонце випливало —
Червона куля в три обхвати,
У три обхвати ведмежати!
Та раптом їх під час прибою
Солоні хвилі окропили.
Мабуть, від солі кам’яної
Ведмеді і закам’яніли…
Ось так я розгадав загадку
Ведмідь-гори і Ведмежатка.
Ось так, за сотні миль від Криму,
Як у навушнику, всю зиму
Я чую в мушлі шум прибою
І крики чайок над водою,
І шепіт юного вітриська
В кущах-суцвіттях тамариску.
3
Шумить прибій в моїй кімнаті,
Але не хоче розказати —
Як мушля ловить хвилі моря,
Як переносить їх до мене
Через ліси і Кримські гори,
Коли на ній нема антени?
Цю таємницю знає равлик,
Що за вікном живе на клені,
Бо в нього, каже брат мій Павлик,
Є на хатинці дві антени.
Захоче равлик — на всі боки
Антени виставить високі
І мультик дивиться про море,
Про маяки і Кримські гори.
Захоче — вирушить у мандри
Туди, де квітнуть олеандри,
Де колихають сонні хвилі
Біля причалів яхти білі,
Де в синім небі, як орлани,
Ширяють тихо дельтаплани.
Бо краще все ж красоти Криму,
І Карадаг, і дельтаплани
Хоч раз побачити живими,
А не у снах чи на екрані.
