Уже важка, як олово,
Роса за перелазами,
А в соняшників голови
Косинками зав’язані.
Косинками барвистими
І маминою хусткою —
Щоб горобці-пройдисвіти
Насіння не полускали.
Стоять вони і граються
У піжмурки, як діти:
На вітрі колихаються,
Наосліп ловлять літо.
