Анатолій Качан – Степова криниця: Вірш

У степу над Лиманом
Є криниця між трав
З журавлем дерев’яним,
Що від гурту відстав.

А за синім Лиманом
Вже багато століть
В полинах на кургані
Скіфська баба стоїть.

Кличе баба хмарину:
— А ходи-но сюди,
Принеси нам, Карино,
Із криниці води…

Із тієї криниці
Напував я коня,
Бачив небо в зірницях
Серед білого дня.

Бачив місяць-підкову
І ранкову зорю,
І хмарину шовкову
Із криниці в яру.

Ось таку таємницю
Я неждано відкрив
І назвав ту криницю
Телескопом степів.

ЖахПоганоЗадовільноДобреЧудово! (Оцінок ще немає)
Сподобався вірш? Поділіться з друзями!
Теми вірша "Анатолій Качан – Степова криниця":
Залишити відповідь

Читати вірш поета Анатолій Качан – Степова криниця: найкращі вірші українських та зарубіжних поетів класиків про кохання, життя, природу, країну для дітей та дорослих.