У степу над Лиманом
Є криниця між трав
З журавлем дерев’яним,
Що від гурту відстав.
А за синім Лиманом
Вже багато століть
В полинах на кургані
Скіфська баба стоїть.
Кличе баба хмарину:
— А ходи-но сюди,
Принеси нам, Карино,
Із криниці води…
Із тієї криниці
Напував я коня,
Бачив небо в зірницях
Серед білого дня.
Бачив місяць-підкову
І ранкову зорю,
І хмарину шовкову
Із криниці в яру.
Ось таку таємницю
Я неждано відкрив
І назвав ту криницю
Телескопом степів.
