Анатолій Качан – Степовий вітряк: Вірш

Над полиновим сухоцвітом
Махає крилами вітряк,
Немов збирається злетіти,
Та не наважиться ніяк.

За журавлиним караваном
Він теж майнув би за Дунай,
Але ж на крилах дерев’яних
Не долетіти в теплий край.

Старий вітряк живе між селами,
За перехрестям двох доріг.
Він чорні хмари перемелює
На біле борошно, на сніг.

А хуртовини-снігоноші
Тим білим меливом зими
У першу чергу припорошать
Зелений клин озимини.

Вітряк хмарини перемеле,
І з того борошна вночі
Зима-мірошниця у селах
Спече різдвяні калачі.

ЖахПоганоЗадовільноДобреЧудово! (Оцінок ще немає)
Сподобався вірш? Поділіться з друзями!
Теми вірша "Анатолій Качан – Степовий вітряк":
Залишити відповідь

Читати вірш поета Анатолій Качан – Степовий вітряк: найкращі вірші українських та зарубіжних поетів класиків про кохання, життя, природу, країну для дітей та дорослих.