Анатолій Качан – Вечір у степу: Вірш

(Безконечник)

У ворота наш баран
Гупав, наче в барабан.
Гупав, дзвоником дзвонив:
«Пане господарю,
Я овечок вам привів,
Відчиніть кошару!
Вже у полі гасне день,
Ходить сон-дрімота.
Дзень-дзелень!
Дзень-дзелень!
Відчиніть ворота!..»

А слідом за бараном
Бекає ягнятко:
— А тепер усі гуртом
Почнемо спочатку:

У ворота наш баран
Гупав, наче в барабан.
Гупав, дзвоником дзвонив:
„Пане господарю,
Я овечок вам привів,
Відчиніть кошару!
Вже у полі гасне день,
Ходить сон-дрімота.
Дзень-дзелень!
Дзень-дзелень!
Відчиніть ворота!”

Тут прибігло стрімголов
Спритне козенятко:
— А тепер давайте знов
Почнемо спочатку:

У ворота наш баран
Гупав, наче в барабан…

І так далі, досхочу.

ЖахПоганоЗадовільноДобреЧудово! (Оцінок ще немає)
Сподобався вірш? Поділіться з друзями!
Теми вірша "Анатолій Качан – Вечір у степу":
Залишити відповідь

Читати вірш поета Анатолій Качан – Вечір у степу: найкращі вірші українських та зарубіжних поетів класиків про кохання, життя, природу, країну для дітей та дорослих.