Стеляться низом сиві дими, —
В гості відлига йде до зими.
— Що ти, відлиго, хочеш робить?
— Хочу я, зимо, сніг розтопить!
Хоче мій вогкий, теплий язик
Кригу лизати, як льодяник.
Тут розпустила нюні зима:
— Стільки старалась я — і дарма:
Стали, мов каша, білі сніги,
Що укривали степ і луги…
Жаль і хатинам білих снігів:
Капають сльози з вікон, дахів.
Та серед ночі — збувся прогноз —
Знов заморозив вікна мороз.
Знов без драбини, через димар,
Виліз на небо дим — аж до хмар.
Вранці бурульки бачили ми —
Д з с з
о а л и
в м ь м
г е о и
і р з .
з и .
л .
і
