У вітрині магазину — поглянь:
Спить, згорнувшись у клубок, кіт-вусань.
Продавця, що за прилавком стоїть,
Запитав я, скільки коштує кіт.
Здивувався продавець, спохмурнів:
— Про яких це ти питаєш котів?
Що потрібно? — говори без дурниць,
Ось, будь ласка, є цукерки «Киць-киць».—
Несміливо розтулив я вуста:
— Відпустіть мені з вітрини кота…—
Посміхнувся продавець в бік вікна:
— Я не можу продавать Вусаня.
Справа в тому, що вночі кіт оцей
Стереже наш магазин від мишей.
- Наступний вірш → Анатолій Качан – Рухомі краєвиди
- Попередній вірш → Анатолій Качан – Вересневі дні
(Оцінок ще немає)