Завелася в нас
надворі
дивна баба снігова:
що не скажеш їй —
повторить,
тільки
сплутає слова!
Каже ніч їй:
— Срібні сни…—
Баба каже:
— Рідний сніг!
Каже день:
— Проміння
сніп!..—
А вона:
— Прилине сніг!
Всі регочуть:
— От так сміх! —
Ну а баба — знову:
— Сніг…
Я їй теж
сказав учора:
— Завтра ж —
перший день
весни!..
А вона й мені
говорить:
— Знаю, знаю —
завтра сніг!..
Та сьогодні
О дев’ятій
вперше
в нашому дворі
сніг прорізала
завзято
ніжна стрілочка
трави!
І розтала
ковдра біла,
і струмочок
заспівав,
а за ним
кудись побігла
дивна баба
снігова…
Навіть слід од неї
зник!
Певне, десь пішла
по сніг…
