З гірки
швидко
я лечу!
Хоч і лячно,
а мовчу:
знизу ж
дивляться на мене
Ліза й Ліля,
Костя й Женя.
А як буду я
боятись —
то почнуть вони
сміятись,
бо мужчині
знає кожен! —
боягузом
буть
негоже.
- Наступний вірш → Анатолій Костецький – Гойдалка на двох
- Попередній вірш → Анатолій Костецький – Каруселі
(Оцінок ще немає)