Веселий дощик
пустотливий
стрибає полем залюбки,
і стежить радо
мама-злива,
як син
лоскоче колоски.
А колосочкам — веселіше,
і от уже вони —
всі-всі! —
за струмені дощу
вхопившись,
угору тягнуться
щосил!
- Наступний вірш → Анатолій Костецький – Липень
- Попередній вірш → Анатолій Костецький – У гостях
(Оцінок ще немає)