Сидить коник у траві
і співа мені й тобі.
Ще й сорока під вербою
щось скрекоче
нам з тобою.
Навіть сонне жабеня
тихо кумкає для нас.
Тільки
чорний сом вусатий
ліг під корінь —
і мовчить,
щоб води не наковтатись,
або просто
спить…
- Наступний вірш → Анатолій Костецький – Клишоноге жабеня
- Попередній вірш → Анатолій Костецький – Кому що сниться
(Оцінок ще немає)