Тиха стежечка у лісі
привела мене,
малого,
на галяву, де суниці —
в сяйві сонця золотого.
Там важкі
мохнаті бджоли
шелестіли тонкокрило,
і у затінку тополі
таїну
собі
відкрив я.
Лиш торкнув мене
промінчик
і в моїх очах розтанув,—
тої ж миті
ясно стало,
що дорослішать
почав я!
І тому
із того лісу
я додому понесу
не гілки
а шелест листя,
не квітки
а їх красу,
бо даремно
я не нищив
те,
що ліс
подарував!..
Цю велику
таємницю
в літнім лісі
я узнав!
