Знов
золоті листочки
клена
летять на землю
і на мене,
такі тендітні
та сумні.
Летять,
кружляючи крилато,
і, мов сліди
качиних лапок,
лягають тихо
на землі…
- Наступний вірш → Анатолій Костецький – Дерево
- Попередній вірш → Анатолій Костецький – По гриби
(Оцінок ще немає)