Анатолій Костецький – Починай малюнок сонцем: Вірш

Малювати сіла Ліза,
Та бере її одчай,
Бо у голову не лізе,
Чим малюнок розпочать!..
Довго думала-мудрила,
Аж затерпла голова!
І раптово зрозуміла:
“Треба сонце малювать!
Починати сонцем буду!
Буде сонце – і за мить
Враз до нього звідусюди
Все на світі заспішить!..”
Так і сталось, як гадалось:
Вийшло сонце з-під руки–
І до нього позлітались
І комашки, і пташки,
А за ними –
Трави й квіти,
Буйні зарості дерев,
Аза ними –
Вийшли звідкись
Справжня лань і навіть лев!
А за ними – люди й люди:
І дорослі, і малі!
Вас вітають сонце любо
І танцюють на землі!
От малюнок – так малюнок:
Можна з радості зомліть!..
Як ти думаєш, про що це
В цьому вірші я сказав?
Щоб і ти, мій друже, сонцем, –
Чуєш? – сонцем,
Тільки сонцем
Всі малюнки починав!