У Віті — день народження.
Ми всі туди запрошені
і ввечері, о шостій,
прийшли до нього в гості.
Нам одчинила двері
мала сестричка Віті
і зразу запитала:
— Хто ноги з вас не витер?
В нас килим — не для того,
аби його бруднити!
Ану, біля порога
знімайте черевики!
Та подарунки зразу
давайте, я сховаю.
Та кришталеву вазу
не скиньте! Я вас знаю!..
Ви думаєте: просто
отак ходити в гості?
А це — наука справжня,
відповідальна справа!..
І меблі у вітальні
не мацайте руками,
і пальцями по стінах
не мажте — будуть плями…
Іще сестриця Віті
щось стала говорити.
Та ми її не слухали —
хіба ж це варто слухать?!
Ми від її «гостинності»
помчали геть щодуху,
бо й справді: ох, не просто
отак ходити в гості!
