Переспів з Томаса Девіса
Народний клич, народний клич,
тривожно б`є набат,
ти кличеш нас з імли сторічь
і владарі тремтять!
Як зорі світло ллєш з пітьми,
гуркочиш, як прибій,
промінням рушиш мур тюрми
у темряві нічній.
Твій благородний гнівний гул
порив до волі в нас вдихнув.
Тканину сонячну твою,
наш стародавній стяг,
щоб не торкнувся тать в бою,
рукою б не досяг.
Зате над тими, хто на бій
за волю піднялись –
їх осіни, замайорій,
під небеса зметнись.
Того в безсмертя шлях веде,
хто за тобою в бій іде.
Народовладдя і права,
і праведний закон
сам Бог народу дарував,
а не всевладний трон.
Щоб скинути чужинців гніт,
безчестя для землі,
звести принижений нарід
повинні ми з колін.
Тоді багата та міцна
розквітне рідна сторона.
Ця пісня звісткою весни
в Ірландію лети.
Там добрі люди і вони
приймуть тебе завжди.
Ірландський дух її синів
звучатиме в тобі,
і кликатиме й поготів
на подвиг в боротьбі.
Господь, на наші молитви
Ірландію благослови!
________________________
* Томас Девіс (1814–1845), ірландськи поет, публіцист
