Анатолій Матвійчук – Армагедон: Вірш

Спішать
Америки сини.
Шукають Звіра.
Лаштують бомби і човни
Супроти Віри.
Кричать про наміри хороші.
Ніхто не слуха.
Всі знають — це воюють гроші
Супроти Духу.

Невже іще не настраждались
За всі століття
І пророкує Нострадамус
Час лихоліття.
І піднімається зі споду
Забута драма —
Встають Апостолами Сходу
Бійці Ісламу.

І зброя їх не переможе,
Не вб’є отрута,
Вони, мов провидіння Боже,
Вони — спокута.
Вони — відплата за гріхи,
Вони — покара,
За ваші подвиги лихі,
Й підступні чвари.

За те, що в серці пустота,
І темні справи,
За те що зрадили Хреста
Сини Варави.
За те, що на вустах прокльон
Замість молитви —
Прийміть, як дань, Армагедон,
Останню битву!

І відмінити свій Закон
Сам Бог не здатен —
Бо перед ним що Соломон,
А що Бен Ладен!
У цій запеклій боротьбі
Потрібна Віра.
Шукайте ворога в собі —
Убийте Звіра!

ЖахПоганоЗадовільноДобреЧудово! (Оцінок ще немає)
Сподобався вірш? Поділіться з друзями!
Теми вірша "Анатолій Матвійчук – Армагедон":
Підписатися
Сповістити про
0 Коментарі
Найстаріші
Найновіше Найбільше голосів
Зворотній зв'язок в режимі реального часу
Переглянути всі коментарі
Читати вірш поета Анатолій Матвійчук – Армагедон: найкращі вірші українських та зарубіжних поетів класиків про кохання, життя, природу, країну для дітей та дорослих.