Анатолій Матвійчук – Бездарність: Вірш

Бездарність грає в елітарність,
На огляд виставивши все.
Не обдарованість — скандальність
Її на гребені несе.

Бездарність — це жорстока данність,
Де вже не збрешеш сам собі,
Тут розцяцькована вульгарність
Мавпує на догід юрбі.

Бездарність грає перші ролі,
Весь світ для неї балаган.
Та королі, як завжди, голі,
А слава вже не дим — дурман!

Бездарність вірить у безкарність,
Бо сірість — то її гарант.
Безлика сіра солідарність
Вбиває будь-який талант.

Моя країно безталанна,
Яких ти обпилася чар,
Що так закохано і п’яно
Плодиш не геніїв — нездар.

Невже лиш тим, ти знаменита,
Що в скитах власної душі,
Не дута — істинна еліта
Тут животіє за гроші.

І терпить цю страшну брутальність
І на порозі забуття
Гойдає власну елітарність,
Як в яслах роджене дитя.

ЖахПоганоЗадовільноДобреЧудово! (Оцінок ще немає)
Сподобався вірш? Поділіться з друзями!
Теми вірша "Анатолій Матвійчук – Бездарність":
Підписатися
Сповістити про
0 Коментарі
Найстаріші
Найновіше Найбільше голосів
Зворотній зв'язок в режимі реального часу
Переглянути всі коментарі
Читати вірш поета Анатолій Матвійчук – Бездарність: найкращі вірші українських та зарубіжних поетів класиків про кохання, життя, природу, країну для дітей та дорослих.