З дорожньою сумою через плечі,
З очима, мов досвітні два вогні,
Зійшов на землю Іоан Предтеча
Посеред злоби, бруду і брехні.
Земля рабів — жорстока та убога:
Сліпі батьки, обдурені сини…
Чия вина, що тут забули Бога
І присягли на вірність сатані.
Куди не глянь — усюди тлін і скверна,
Ні каяття при цьому, ні жалю,
І навіть страшно кидать божі зерна
У цю забуту долею ріллю.
А звідусіль лиш погляди ворожі
І не народ навколо, а юрба…
Де ж ти, Ісусе, де ти, Сину Божий,
Прийди на поміч до свого раба!
Хай Дух Святий тебе крилом торкнеться
І ангели заплачуть в небесах,
І мужність увійде до твого серця,
Щоб ти поніс свій хрест, забувши страх!
І може ми тоді збагнемо щиро —
Ми грішники, яких не бачив світ,
І може ще в серцях озветься Віра
І це врятує змучений наш рід.
Добро і Віра залікують рани
І змиють порох, як вода Дніпра…
Хрестіться, люди, святістю Добра,
Рятуйте, люди Душу, Богом дану!
